Випадок 1.

Недосконалий остеогенез, або вроджена патологічна ламкість кісток, –  рідкісне,  важке захворювання, яке характеризується гальмуванням і спотворенням процесу кісткоутворення, внаслідок чого неухильно прогресує системний остеопороз.

Основними клінічними симптомами захворювання є деформація кісток (ви­кривлення діафізів) і патологічні переломи довгих трубчастих кісток, які виникають в результаті незначних причин. Функція окістя при цьому різко пригнічена.

Основною причиною розвитку недосконалого остеогенезу вважають природже­ну системну неповноцінність розвитку мезенхіми.

Розрізняють важчу, антенатальну, і легшу, постнатальну, форми цієї вродженої патології. У літературі відзначається, що патологічна ламкість кісток, яка з'являється внутрішньоутробно або при народженні (хвороба Вроліка), несумісна з життям. Якщо ж патологічні переломи починаються пізніше, то деякі хворі досягають серед­нього віку, але приречені на інвалідність. Сьогодні вважають, що патогенетичної те­рапії не існує.

У літературі ми не знайшли робіт, присвячених гомеопатичному лікуванню цієї патології.

Традиційна медицина рекомендує морські ванни, масаж, лікувальну фізкультуру. Профілактика переломів, контрактур і деформацій проводиться за допомогою ко­ригуючих шин. При виникненні переломів вісь кінцівки по можливості коригують та, знову-таки, накладають гіпсові шини. Деформації, що виникли, виправляють за допомогою остеоклазії. У старшому віці дугоподібні деформації трубчастих кісток виправляють оперативним шляхом.

Таким чином, сучасне традиційне лікування недосконалого остеогенезу є паліативним.

Вважаємо, що може бути цікавим спостереження з нашої практики.

Уперше хлопчик був проконсультований гомеопатом у грудні 1997 року, коли ди­тині було 1 рік 8 місяців, з приводу халязіонів (окулісти наполягали на оперативно­му лікуванні, однак батьки шукали щадного лікування). На момент першого огляду хлопчик ще не ходив і не повзав.

З анамнезу:

Хлопчик народився дуже слабким. Був млявий, не міг смоктати, його годували через зонд і тільки на 10-й день приклали до грудей. На шостий день життя було діагностовано перелом лівого плеча. Хлопчик ріс капризним, неспокійним, до трьох місяців спав лише чотири години на добу. Погано набирав вагу, оскільки всю їжу зригував фонтаном.

У віці 6 місяців - другий перелом лівого плеча, коли мати подала хлопчику руки та легенько потягнула його на себе, щоб він сів.

Ще через 4 місяці - перелом лівого стегна, коли мати обережно брала його із ліжечка. Через тиждень - наступний перелом (правого стегна) - також зовсім без причини.

Тримає голову від 3-х місяців, сидить з 11 місяців, стоїть з року.

Дитина часто хворіла на ГРВІ, бронхіти. З метою лікування призначались анти­біотики, після прийому яких розвинувся дисбактеріоз. Хлопчик залишався худим, спостерігалась стійка анемія, потів ночами - постійно доводилось міняти йому со­рочку та подушку. Крім того, його сильно захитувало у транспорті.

Дитина від першої вагітності. У II—III триместрі вагітності у зв'язку з загро­зою викидня мати отримувала папаверин. На 21-му тижні у матері діагностовано токсоплазмоз. Пологи у строк шляхом кесаревого розтину. Вага хлопчика при наро­дженні 2900 г. Ріст 52 см. Діагноз: Внутрішньоутробна гіпотрофія І ст. Функціональ­на незрілість.

У 2 місяці встановлено діагноз: Синдром гіперзбудливості, підвищений тонус м'язів кінцівок. Рахіт І ст. Гіпотрофія І ст. Анемія І ст. Кривошия. Пупкова кила.

У 5,5 місяців рентгенологи встановили варусне викривлення стегон, порушення осифікації. Діагноз: Недосконалий остеогенез (хвороба Вроліка).

У 9 місяців: Синдром затримки психомоторного розвитку. Незважаючи на ко­рекцію харчування та лікування рахіту, дитина погано набирала вагу. Діагноз: Гіпо­трофія II ст.

На момент звернення до гомеопата у дитини в анамнезі 7 переломів, їй було виконано близько 20 рентгенограм.

Протягом 2-х тижнів після початку гомеопатичного лікування дитина стала на­багато спокійніша, нормалізувався сон. Дуже швидко зникли халязіони.

Саме позитивний результат гомеопатичного лікування халязіонів спонукав батьків довірити лікування основного захворювання - недосконалого остеогенезу - гомеопату.

Поступово на фоні подальшого гомеопатичного лікування хлопчик зміцнів. Рід­ко хворів ГРВІ. Покращав апетит, минулася анемія. Хлопчик став набирати вагу, пов­ністю позбувся нічної пітливості.

На тлі гомеопатичного лікування хлопчик від двох з половиною років почав ходити, кривошия та пупкова кила зникли. Його перестало непокоїти захитування у транспорті. Переломів немає. Зубна формула відповідає віку. Загальний стан задовільний.

Згідно з літературними даними, у таких хворих прогресує кіфоз або сколіоз. У на­шого пацієнта зберігається сколіоз, проте він невиражений і не прогресує. У хлоп­чика не знижується слух, не атрофуються м'язи, не виникають вивихи і підвивихи, на відміну від класичної клінічної картини недосконалого остеогенезу. Зберігається варусна деформація стегон. Проте ми не спостерігаємо ні появи характерних контрактур, ні посилення деформацій, що з'явилися раніше.

Цікаво, що вже через кілька місяців після початку гомеопатичного лікування невропатологи відзначили нормалізацію психомоторного розвитку дитини. У п'ять років хлопчик вже добре читав. Він успішно пройшов підготовчий курс навчання і згідно з віком пішов у перший клас.

Таким чином, позитивний результат, досягнутий у ході лікування даного пацієн­та, який страждав найважчою формою недосконалого остеогенезу, дозволяє, на наш погляд, дивитися на лікування цього захворювання з оптимізмом: гомеопатія здатна покращити якість життя таких хворих, запобігає їхній інвалідизації.

Дане клінічне спостереження, а також інші подібні випадки з нашої практики показують, що лікування згідно з принципами класичної гомеопатії дає можливість значно поліпшити якість життя дітей, що страждають на недосконалий остеогенез. Позитивний результат гомеопатичного лікування зумов­лений, на наш погляд, його м'яким і в той же час глибоким регулюючим впливом на організм. Призначені строго індивідуально, відповідно до закону подоби, гомео­патичні монопрепарати, на нашу думку, відновлюють нормальне функціонування систем адаптації і саморегуляції організму, що, у свою чергу, забезпечує відновлення білкового і мінерального обміну, а також гармонізує функцію остеобластів і остео- кластів, органів і систем.

Серед переваг гомеопатичного лікування, крім цілісного позитивного впливу на організм, не можна не відзначити і той факт, що класичні однокомпонентні препара­ти, які є в арсеналі лікаря-гомеопата, успішно витримали більше ніж 200-річне ви­пробування на ефективність і нешкідливість.

Примітка автора (січень 2017):
У даний час юнакові 20 років. Він веде активний спосіб життя. Він – студент третього курсу Львівського національного університету імені Івана Франка! Загальний стан задовільний. Скарг немає. Незважаючи на те, що, за літературними даними, у таких хворих зазвичай розвиваються контрактури, прогресує приглухуватість та інші ускладнення, у цього пацієнта такі симптоми не виявляються. Переломи без причини, характерні для клінічної картини недосконалого остеогенезу, протягом останніх 10 років не спостерігаються.

За матеріалами, опублікованими у книзі Л.П.Гуцол "Основи гомеопатії" Навч. посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації. - Вінниця: Нова книга, 2011. -- С. 303-306, 326.

Випадок 1.

Червень 2005 р., звертається чоловік: у його доньки болі в ногах, кульшових суглобах, періодично шкутильгає, останні місяці важко ходити настільки, що думають переводити дитину (попереду 7-й клас) на домашнє навчання. Діагноз не можуть встановити.

Дівчинку оглянув хірург Вінницького філіалу Дніпропетровського інституту експертизи працездатності інвалідів. Діагноз: Дисплазія кульшових суглобів. Хвору направлено на хірургічне лікування до Київського інституту травматології та ортопедії.

Але після консультації у Києві батьки сказали мені, що операцію призначено на початок вересня, оскільки зараз, у червні, провідні спеціалісти, які б могли виконати її, у відпустці. А дитині ж болить!..

Батьки запитали, чи не могла б я щось призначити. Я призначила. Вже після декількох тижнів гомеопатичного лікування дівчинці стало легше ходити. А у серпні вже ні дівчинка, ні її батьки не планували перехід на домашнє навчання! Зараз запитання батьків до мене було таке: «Нам призначено операцію, а дитина, на наш погляд, здорова. Що робити?».

Я порадила поїхати на консультацію у Київ, пройти обстеження і вислухати висновок лікарів.

Через декілька тижнів батьки повідомили мене про те, що після ретельного обстеження і консиліуму у столичному Інституті досвідчені дитячі хірурги-ортопеди зайшли в палату і сказали їм і дівчинці: «Операція у вашому випадку вже не потрібна».

Зараз ця пацієнтка закінчила університет, працює. Скарг немає.

Лариса Гуцол, лікар-гомеопат, кандидат медичних наук

Запитати лікаря: