Випадок 1.

Чоловік 58 років. Діагноз: Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний і постінфарктний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба. Серцева недостатність. Хворіє протягом двох років. Стан хворого різко погіршився  після стресу, в зв’язку з чим був госпіталізований. Після прийому традиційних фармпрепаратів стан не покращився, почала  турбувати екстрасистолічна аритмія, тому звернувся  до гомеопата.

За результатами ультразвукового дослідження серця у хворого знайдено розширення правого шлуночка, розширення аорти, значну гіпертрофію та гіпокінезію міжшлуночкової перетинки, гіпертрофію лівого шлуночка. Також відмічено виражене порушення систолічної й діастолічної функції міокарду.

Під час першого огляду хворого мною було відмічено тривожність пацієнта. Скарги на страх смерті, задишку, болі в ділянці серця, серцебиття та перебої в роботі серця. Майже щодня хворого турбувало підвищення артеріального тиску  до  170/100 мм  рт. ст.

Через два тижні прийому призначених гомеопатичних препаратів пацієнт сказав мені, що він почуває себе набагато краще. Зникли тривожність і страх смерті. Він почав займатися плаванням. Ще через місяць зникла задишка та болі в ділянці серця, стабілізувався артеріальний тиск. Поступово нормалізувався серцевий ритм.

Пацієнт продовжує прийом гомеопатичних лікарських засобів, веде здоровий, активний спосіб життя, продовжує займатися плаванням. Скарг  немає. Цікаво, як кохана жінка цього пацієнта описала «побічну дію» призначених гомеопатичних лікарських засобів: «Він завжди був дуже сексуальним, але під час хвороби, коли потенція різко знизилась, я відпочила. Тепер, Ларисо Петрівно, на фоні призначеного Вами лікування його стан   настільки  покращився, що він зовсім не дає мені спокою! Лікарю, прошу Вас, будь ласка, вгамуйте якось його чоловічі потреби!...».

Випадок 2.

Жінка 84 років звернулася з приводу ішемічної хвороби серця, миготливої аритмії, атеросклерозу коронарних судин, есенціальної гіпертензії, серцевої недостатності, отосклерозу. Впродовж ряду років хвора змушена була приймати велику кількість різних фармпрепаратів, хоча й відчувала їхні несприятливі побічні ефекти. Майже щодня гіпертонічні кризи змушували її викликати бригаду швидкої допомоги. Призначені гомеопатичні препарати значно покращили стан пацієнтки вже наприкінці другого місяця лікування.

Протягом ряду років жінка постійно приймає підтримуюче гомеопатичне лікування. До послуг швидкої допомоги не звертається. Серцевий ритм нормалізувався. Значно зменшилася задишка, стабілізувався артеріальний тиск, рідше турбують болі в ділянці серця. Поряд з цим, через декілька місяців на фоні гомеопатичного лікування значно покращився слух.

Як видно з цього прикладу, гомеопатична терапія за класичною методологією може бути  ефективною при лікуванні органічної патології у людей старечого віку.

Випадок 3.

На прийомі у мене мати зі своїм сином, студентом 23 років. Лице юнака виглядає жахливо. Діагноз: Вугрева хвороба. Просять полікувати шкіру обличчя, висипання. При обстеженні хворого за методологією класичної гомеопатії (цілісний, холістичний підхід) я знайшла, що він страждає на важку аритмію серця, про що ні пацієнт, ні його мати мені не повідомили.

Мати пояснила, що аритмія у сина з дитинства. Обстежений у багатьох клініках. Діагнози ставили різні, один із них – Гіпертрофічна міокардіопатія. Традиційне лікування, що призначалося, ефекту не давало. Вони вже втратили усяку надію на одужання, тому й не повідомили мене про цю проблему.

Призначено гомеопатичне лікування. Через два місяці відмічено виражене покращення ритму серця та незначне покращення стану шкіри обличчя, що відповідає закону гомеопатичного виліковування К. Герінга: зцілення організму, при правильно призначеному лікуванні, йде від життєво більш важливих органів до менш важливих (у цьому випадку від серця до шкіри).  

Лікування було продовжено. Через чотири роки після першого прийому,  в 2000р., мати сказала мені: «Ларисо Петрівно, я готова стати перед Вами на коліна! У мого сина протягом останніх  років немає аритмії. Ми такі щасливі: він інтенсивно працює, радіє життю. А з обличчям теж все гаразд!».

Випадок 4.

У січні 2009 року до мене звернувся 70-річний чоловік, який півтора роки тому переніс інфаркт міокарда. Він лікувався спочатку в стаціонарі (за класичною схемою), потім амбулаторно, потім знову час від часу потрапляв на лікарняне ліжко. Протягом останніх 8 місяців стан його був вкрай тяжким, постінфарктна стенокардія не підкорялася інтенсивному традиційному лікуванню. Він не міг спати, не міг пройти навіть 5 кроків, ніякого фізичного навантаження не витримував. Колишній військовий, він був людиною дисциплінованою, виконував усі рекомендації лікарів, однак стан його невпинно погіршувався. Остання рекомендація, яку пацієнт у листопаді 2008 року почув від лікарів, – направлення на оперативне лікування – коронарне шунтування. Але, як він сам висловився, на це у нього не вистачило б ні коштів, ні сил. Так він і потрапив до мене. Сказав, що в успіх операції не вірить і єдиним виходом бачить гомеопатичне лікування.

Я відверто сказала йому, що настільки виснажений організм може не дати позитивної відповіді й на призначене гомеопатичне лікування. Однак чоловік наполіг на тому, що гомеопатія – його єдиний шанс. Сім із восьми традиційних препаратів я зразу відмінила. Уже через кілька тижнів пацієнт гордо повідомив, що стан його значно поліпшився. Через місяць і останній синтетичний препарат було відмінено. Та найцікавіше було попереду. Кожні 4-5 тижнів пацієнт приїжджав до мене на консультацію і я оглядала його в присутності студентів, яким викладала курс гомеопатії у Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова. Результати лікування вражали і студентів, і мене. З ранньої весни цей чоловік на тлі гомеопатичного лікування зміг працювати на своєму городі. У квітні за два дні він висадив 20 (!) саджанців, самостійно викопуючи ямки і заливаючи туди по 5 відер води! І все літо цей чоловік із 6 години ранку до 9 години вечора з невеличкими перервами працював на своїй присадибній ділянці. Зараз він уже не розповідає про свої симптоми – здебільшого про те, які кавуни в нього вродили. На початку осені він не тільки порадував сім’ю зібраним щедрим урожаєм, а й новий сарай збудував.

Запитати лікаря: