Випадок 1.

Жінка передпенсійного віку, лікар-стоматолог, звернулася з приводу екземи пальців рук і загострення хронічного гастродуоденіту. Звернення до гомеопатії було обумовлене неефективністю численних курсів традиційної терапії, а також страхом, що через екзему змушена буде залишити стоматологічну практику. Перша бесіда з пацієнткою створила відчуття, що її психологічний портрет розкритий не був. Через кілька тижнів лікування ніякої позитивної динаміки також не спостерігалося. Це змусило мене вдатися до більш глибокого цілеспрямованого опитування.

На моє запитання: «Яка Ви за характером?» відповідь була коротка: «Я – стерва». Призначення гомеопатичного лікарського засобу на основі цієї характеристики хворої вирішило соматичні проблеми буквально протягом тижня!

Випадок 2.

Літом 1995 року до мене по допомогу звернулася жінка 28 років. Вона увійшла до кабіне­ту зі словами: "Лікарю, Ви – моя  остання надія. У мене двоє дітей, але моя хвороба вже настільки замучила і мене, і моїх рідних, що моя мама і чоловік сказали мені: "Вже краще помри".

Хвора невисокого росту, темноволоса, смуглява, худорлява. Протягом останніх 7 років турбують періодичні висипання на шкірі тулуба, рук, ніг. Останні 2 роки хво­роба, незважаючи на постійне лікування всіма можливими антигістамінними і кор­тикостероїдними препаратами, прогресує особливо швидко. Протягом останніх 6 місяців, окрім шкірних висипань і вираженого ("страшного", із слів пацієнтки) свер­біння, під ранок стали турбувати набряки обличчя, шиї, а також напади задухи, що супроводжуються страхом смерті. Купірувати ці стани вдається лише за допомогою парентерального введення великих доз преднізолону, у зв'язку з чим щоночі дово­диться викликати швидку допомогу.

Хвора все життя була дратівлива, знервована. Проте в останні місяці частіше підвищує голос з будь-якого приводу; відзначає відчай, страх, більше увечері. Тур­бує безсоння через наплив думок. Часто сняться кошмарні сни. Шкірні висипання виникають періодично, без видимих причин, і посилюються при роздяганні, особ­ливо в тих місцях, де одяг щільніше притиснутий до тіла. Турбують також часті безрезультатні позиви на дефекацію, гіркота в роті, болі в правому підребер'ї. Апе­тит значно понижений. Через 1-2 год. після їди відзначає тиск ("як від каменя") в ділянці шлунка. Постійна слабкість, відсутність працездатності доводять хвору до думок про самогубство, і в той же час вона відзначає виражений страх смерті.

У сімейному анамнезі - захворювання шлунково-кишкового тракту, артеріальна гіпертензія, алкоголізм.

Призначено гомеопатичне лікування. Під час на­ступного візиту (прийом через 2 тижні) хвора розповіла, що вже після першої дози препарату шкірні висипання стали турбувати набагато рідше, зменшилася інтенсив­ність свербіння. Через 1 місяць відпала необхідність у послугах швидкої допомоги, оскільки ні набряки, ні напади задухи вже не турбували. Хвора поступово припини­ла прийом антигістамінних і кортикостероїдних препаратів. Зникли й інші вищеперераховані скарги.

Гомеопатичне лікування приймала близько року. Потім по допомогу не звер­талася.

Пройшло 10 років. У 2004 році жінка знову звернулася до мене на прийом – цього  разу через проблеми в онука. На питання про те, як її алергія поводилася всі ці роки, вона відповіла щасливою вдячною усмішкою: алергія всі ці роки не турбує, пацієнтка просто забула про неї. Зараз події тих днів і вона, і її сім'я згадують "як кошмарний сон, і навіть не віриться, що таке могло бути і зникло".

Аналіз амбулаторних карт інших наших пацієнтів також показав достатню ефек­тивність і безпеку гомеопатичної терапії не тільки при атопічному дерматиті, але й при алергічному риніті, бронхіальній астмі (спостереження протягом 3-10 років).

Останніми роками в Україні приділяють досить багато уваги проблемі атопічних захворювань. Розширюється співпраця дерматологів, педіатрів, імунологів, алерго­логів у цій сфері. Ми вважаємо, що дану проблему можна вирішити тільки шляхом міждисциплінарної співпраці. Проте, враховуючи високу ефективність класичної гомеопатії при лікуванні таких хворих, слід вважати, що активніша участь лікарів- гомеопатів у цьому консиліумі могла б значно оптимізувати вирішення проблеми профілактики і лікування алергічних захворювань.

Лариса Гуцол, лікар-гомеопат, кандидат медичних наук

Запитати лікаря: